Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 916/2633/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Волкова А.С., дов. № 19/12-01Д від 19.12.2013 року;

Відповідача -1: Пихтіна К.В., дов № 05-18/229 від 08.01.2014 року;

Відповідача -2: Саніної Г.В., дов. № 3076 від 26.12.2013 року; Нечитайло О.Є., дов. № б/н від 19.02.2014 року;

розглянувши касаційні скарги Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Южний" та Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року

у справі № 916/2633/13 господарського суду Одеської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкрейн"

до відповідача -1 Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Южний"

відповідача -2 Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про тлумачення умов договору

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкрейн" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Южний", просило (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.10.2013 року) (т. 2, а.с. 99-100) розтлумачити умови пункту 6.12 договору про закупівлю робіт за державні кошти № СД/Т/ВКБ-300 від 12.12.2012 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкрейн" та Державним підприємством "Морський торгівельний порт "Южний" про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкрейн" на період здійснення робіт за договором звільняється від сплати корабельного, причального, якірного, канального, маякового, адміністративного та санітарного зборів, збору за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартового збору, плати за роботу буксирів при швартових операціях, плати за користування плавзасобами та супервайзерської винагороди (т. 1, а.с. 3-6).

Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами закупівлю робіт за державні кошти № СД/Т/ВКБ-300 від 12.12.2012 року існують розбіжності щодо застосування умов пункту 6.12 зазначеного договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.10.2013 року залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (т. 1, а.с. 1-2).

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.10.2013 року (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року (головуючий Лавриненко Л.В., судді Пироговський В.Т., Філінюк І.Г.) (т. 4, а.с. 158-163) позов задоволено. Пункт 6.12 договору про закупівлю робіт за державні кошти № СД/Т/ВКБ-300 від 12.12.2012 року розтлумачено наступним чином: "Підрядник за договором, а саме, товариство з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкреін" на період здійснення робіт за договором звільняється від сплати портових зборів та послуг, визначених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214 "Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України", а саме: лоцманського збору, збору за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартового збору, плати за роботу буксирів при швартових операціях, плати за користування плавзасобами, супервайзерської винагороди, а також портових зборів, визначених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316 "Про портові збори", а саме: корабельного, причального, якірного, канального, маякового, адміністративного та санітарного зборів" (т. 3, а.с. 148-152).

Судові акти мотивовано тим, що дійсне волевиявлення сторін при укладенні п. 6.12 договору № СД/Т/ВКБ-300 від 12.12.2012 року полягало у звільненні підрядника від сплати портових зборів та послуг, передбачених наказами Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214 та Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 року № 316.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Державне підприємство "Морський торгівельний порт "Южний" та Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, просили відновити строк на касаційне оскарження, оскаржені судові акти змінити, включити до резолютивної частини рішення місцевого суду фразу: "якщо можливість такого звільнення передбачена чинним законодавством України" (т. 4, а.с. 173-178, 187-192).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.02.2014 року відновлено Державному підприємству "Морський торгівельний порт "Южний" та Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" пропущений процесуальний строк на звернення з касаційними скаргами, касаційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2014 року (т. 4, а.с. 171-172).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами); на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину; при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін; якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення..

Отже, тлумачення правочину можливе у тому випадку, коли волевиявлення сторін виражене нечітко.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.12.2012 року між Державним підприємством "Морський торгівельний порт "Южний" та товариством з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкреін" було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № СД/Т/ВКБ-300, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався протягом 2012 - 2015 років виконати днопоглиблювальні роботи з реконструкції морського підхідного каналу та внутрішніх водних підходів до глибоководних причалів Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", а замовник зобов'язався оплачувати такі роботи (т. 1, а.с. 9-20).

Відповідно до п. 6.12 договору підрядник звільняється від сплати портових зборів і послуг.

Пунктом 11.11 договору встановлено строк його дії до 31.12.2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зміст спірного пункту договору № СД/Т/ВКБ-300 від 12.12.2012 року відповідає змісту пункту документації конкурсних торгів, на підставі яких і було укладено зазначений договір (т. 3, а.с. 127-139).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно позовної заяви та пояснень відповідача -1 (т. 2, а.с. 70-73) метою викладення п. 6.12 договору в такій редакції було зменшення витрат з оплати вартості виконаних робіт, фінансування яких відбувається за рахунок державних коштів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України (в редакції, чинній станом на 12.12.2012 року) у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний.

Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.

Відповідно до п. 1 наказу Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214 "Про затвердження зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України" (в редакції, чинній станом на 12.12.2012 року) збори та плата (лоцманський збір, збір за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартовний збір, плата за роботу буксирів при швартовних операціях, плата за користування плавзасобами, плата за агентські послуги, супервайзерська винагорода) справляються у морських портах із суден закордонного плавання зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземним прапором

Частиною 1 ст. 22 Закону України від 17.05.2012 року № 4709-VI "Про морські порти України" (який набрав чинності 14.06.2013 року) також визначено портові збори, які справляються у морському порту, зокрема, корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний.

Таким чином, враховуючи визначений законодавством України перелік портових зборів та плат, а також дійсної волі сторін під час укладання правочину, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про розтлумачення договору № СД/Т/ВКБ-300 від 12.12.2012 року в редакції, викладеній у судовому акті місцевого господарського суду.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржені судові акти вищепереліченим вимогам відповідають не у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України (в редакції, чинній станом на 12.12.2012 року) розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України від 17.05.2012 року № 4709-VI "Про морські порти України" розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Підпунктом "б" п. 2 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (в редакції, чинній станом на 12.12.2012 року) передбачено, що Мінтрансзв'язку встановлює за погодженням з Мінекономіки тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних та транзитних вантажів у морських і річкових портах (на причалах), та збори і плату за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах (на причалах) України.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України від 17.05.2012 року № 4709-VI "Про морські порти України" тимчасово, до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, її функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Згідно п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 року № 581/2011 Мінінфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань затверджує порядок встановлення, сплати та використання зборів та плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України; портових зборів; затверджує розмір зборів та плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України; затверджує розмір портових зборів.

Суди попередніх інстанцій вищезазначеного не врахували.

Оскарженими судовими актами, суди фактично наділили Державне підприємство "Морський торгівельний порт "Южний" повноваженнями, наданими відповідному органу виконавчої влади та не встановили чи законодавством визначено можливість Міністерства інфраструктури України наділяти певних юридичних осіб своїми повноваженнями та чи повноваження надавались відповідачу -1.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Згідно п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК України). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

За таких обставин місцевому та апеляційному господарським судам слід було обговорити необхідність залучення до участі у справі Міністерство інфраструктури України як органу виконавчої влади, наділеного повноваженнями щодо затвердження порядку встановлення, сплати та використання зборів та плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, портових зборів та їх розміри.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, судам слід було з'ясувати, чи наділена сторона за договором правом звільняти іншу сторону від сплати обов'язкових зборів та послуг, визначених актами цивільного законодавства.

Крім того, судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд згідно п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України не позбавлений права визнати недійсним у певній частині договір, який суперечить законодавству.

Отже, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Южний" задовольнити частково.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року у справі № 916/2633/13 скасувати.

Справу № 916/2633/13 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков